Клінічні симптоми ВСД різноманітні. При ваготонії діти легко червоніють і бліднуть, кисті рук у них холодні, вологі, ціанотичні, відмічаються мармуровість шкіри, різко виражена і пітливість долонь, підошов, пахвових ямок. Шкіра жирна, на ній можуть утворюватися вугри, є алергічні висипи, бувають нейродерміт, набряки. Температура тіла знижена, діти мерзнуть. Характерними є запаморочення, ненереносність транспорту, глибокі вдихи. Відмічаються нудота, метеоризм, пронос або спастичрий запор, дискінезія жовчних шляхів, збільшення мигдаликів, лімфатичних вузлів. Фізична активність дітей знижена, дігиапатичні, часто скаржаться на мігренеподібний головний біль, біль у ділянці серця, біль у ногах (переважно вночі). Артеріальний тиск (AT) знижений, брадикардія. Бувають зомління, особливо в нрепубертатний періоди. Вегетативні аароксизми у цих дітей проявляються задишкою, підвищеною пітливістю, болем у животі, блюваннями, головним болем, зниженням AT і температура тіла.

Діти з симігатакотонією неуважні, занадто працездатні, особливо вечорами, худі, незважаючи на підвищений апетит, бліді. Шкіра суха, AT нормальний або підвищений. Пульс прискорений.

Спостерігаються невротичні реакції і стани (неврастенія, істерія). Вегетативний пароксизм проявляється почуттям страху, ознобу, тахікардією, підвищенням температури тіла, іноді підвищенням AT. Висхідний вегетативний тонус у хворих на ВСД визначають у стані спокою за скаргами, клінічними симптомами, даними ЕКГ і кардіоінтервалографії. При різних варіантах ВСД у дітей формуються функціональні кардіоміопатії і судинні дистонії. Функціональна кардіоміопатія проявляється аритміями (екстрасистолія, пароксизмальна і неоароксизмальна тахікардія), атріовентрикулярною блокадою, синдромом Вольфа — Паркінсона — Уайта, змінами QRS, QT і Т на ЕКГ, деякими варіантами пролапсу морального клапана.

Судинна дистонія визначається змінами показників артеріального тиску. Перебіг її за гіпер або гіпотонічним типом. Вегетосудинна дистонія за гіпертонічним типом часто буває у підлітків з прискореним фізичним розвитком в основному за рахунок росту. Систолічний тиск лабільний, помірно підвищений, діастолічний тиск завжди нормальний. Підвищення систолічного тиску найчастіше настає лише після фізичного або емоційного напруження, залишаючись нормальним у спокої. ВСД за гіпертонічним типом звичайно закінчується одужанням, але іноді можливий перехід у первинну артеріальну гіпертонію. Особливо несприятливі щодо розвитку гіпертонічної хвороби випадки, коли систолічний тиск постійно значно підвищений (після напруження і в стані спокою) у дітей із спадковою обтяженістю через гіпертонічну хворобу. У цих дітей і підлітків найчастіше відмічають ознаки акселерації, прискорений статевий розвиток, при огляді очного дна виявляють звуження артеріол і розширення венул.

Вегето-судинна дистонія за гіпотонічним типом буває у 4-10 % дітей, найчастіше дівчаток, особливо часто у підлітків (дівчаток і хлопчиків). Основні скарги на головний біль, швидку втомлюваність, дратівливість. При зміні положення бувають запаморочення, інколи — зомління. Вдень діти сонливі, вночі сплять погано. Шкіра бліда, волога, кисті і стопи холодні, відмічається пітливість. Тони серця приглушені, на верхівці і в V точці вислуховується ніжний систолічний шум. Характерною є бради або тахікардія. Артеріальний тиск нестійкий, з тенденцією до зниження як систолічного, так і діастолічного тиску. При швидкому переході із горизонтального у вертикальне положення може виникнути ортостатичний колапс. Бувають гіпотонічні кризи із значним зниженням артеріального тиску.

Панічний розлад

Клінічні прояви панічних розладів (ПР) є різноманітними. Вони можуть нагадувати гострий інфаркт міокарда, гастроентерологічні та неврологічні захворювання. Симптоми нерідко повністю охоплюють та інвалідизують пацієнта. Яскравим мірилом впливу захворювання є зростання ризику самогубства у 18 разів. Не дивлячись на те що в сучасній медицині це захворювання розглядають як самостійне, походження його як правило пов’язане з перебігом різноманітних вегетативних дисфункцій в тому числі і ВСД. Синдром, який до початку 80-х років не визнавали як окрему клінічну одиницю, характеризується частими приступами раптового і сильного відчуття тривоги, які звичайно тривають 10-20 хвилин. Пояснити об’єктивні прояви нерідко виявляється неможливим. Окремі пацієнти добре почувають себе в періоди між приступами ПР. В інших наростають тривога, напруження і боязливість. Панічні розлади стають інвалідизуючими, коли бажання уникати всього домінує, хворий перестає працювати, не виконує соціальних обов’язків, скорочує всі види своєї звичайної діяльності.

Панічна атака

У людей які страждають на панічні розлади пов’язані з вегетативними дисфункціями, зазвичай, спостерігаються серії інтенсивних епізодів крайньої тривоги — панічних атак. Панічні атаки, як вже було зазначено, зазвичай тривають близько 10 хвилин, але можуть бути і короткочасними, близько 1-5 хвилин і тривалими, понад 30 хвилин, однак власне відчуття тривоги може зберігатись впродовж 1 години. Панічні атаки можуть відрізнятись за набором симптомів або бути однотипними (тобто тахікардія, пітливість, запаморочення, тремор, наявність неконтрольованого страху тощо). У частини пацієнтів даний стан спостерігається регулярно — інколи щоденно або щотижнево. Зовнішні симптоми панічних атак часто призводять до негативних соціальних наслідків (наприклад соціальною ізоляцією). Однак якщо пацієнт адаптувався до цих атак то зовнішні прояви при появі цих атак можуть бути мінімальні.