|
Спадкова схильність до ВСД: конституційні особливості діяльності ВНС, спадкова дизавтономія, підвищена чутливість судин до гуморальних впливів. Вплив спадковості тут позначається тим що організм дюдини по спадковості отримує набір необхідних чинників виникнення ВСД які можуть впливати на діяльність ВНС як подразнюючий фактор. Окреме місце тут належить підвищеній чутливості судин, в результаті якої виникають кардіологічні розлади, симптоми захворювань серцево-судинної системи, а в подальшому – розвиток вегетативної дисфункції та виникнення на його фоні ВСД. Розглядаючи значення внутрішніх факторів що сприяють появі ВСД можна сказати що спадково-конституціональні особливості організму це природжені вади розвитку і набуті пошкодження центральної нервової системи (ЦНС): відкриті і закриті травми черепа, інфекції, пухлини, інтоксикації; вади у розвитку ендокринних залоз. Несприятливий перебіг вагітності; внутрішньочеревна гіпоксія при токсикозах вагітних, нефропатіях, загроза переривання вагітності призводять до підвищення тиску спинномозкової рідини у ділянці третього шлуночка, де локалізовані основні центри надсегментарного рівня регуляції та судинні сплетення. Цей чинник позначається тим що необхідний набір факторів розвитку ВСД та інших захворювань нервової системи розвивається в процесі росту дитини. Вади розвитку центральної нервової системи також є чинником ВСД, та головною причиною виникнення вегетативних розладів на всіх вікових етапах. Дослідження центральної нервової системи обов’язково проводяться до та після лікування ВСД, а також головним чином досліджуючи ЦНС можна діагностувати різні вегетативні дисфункції. Інколи при враженнях ЦНС виникають і психічні розлади що сприяють виникненню вегетативної дистонії Загалом нормальну діяльність нервової системи, особливо у період активного росту та розвитку підтримує гормональна система людини, важливим тут є гормональний баланс, наявність якого дозволяє всім системам людського організму працювати в сприятливих умовах. Однак вади розвитку залоз внутрішньої секреції котрі можуть бути як спадковим так і набутим чинником майже завжди проявляються у порушенні цього балансу. Як наслідок виникає активне виділення певних гормонів, або навпаки їх недостача. В результаті цього страждають всі системи організму, а в першу чергу нервова – що в подальшому призводить як до появи нової або загострення уже існуючої вегето-судинної дистонії. Цей чинник майже завжди виникає на фоні інших, масштабніших чинників що сприяють розвитку цього захворювання. Характерологічні особливості, пов’язані з типом реагування на стрес фактор що має помітне значення на формування психофізичних особливостей людини. Як правило прояв явищ пов’язаних з реагуванням на стрес залежить і від типу нервової системи організму. Особливі прояви реагування на стресові ситуації часто є симптомами вегетативних дисфункцій, до них можна віднести панічні атаки або дереалізацію. Також до внутрішніх факторів появи ВСД відносять: · Асфіксія або пологову травму, за яких ушкоджуються вегетативні центри кори головного мозку, гіпоталамуса, судинні сплетення; пологові ушкодження шийного відділу хребта; · травми черепа, інфекції, інтоксикації; · гормональний дисбаланс в організмі під час пре- та пубертатного періодів; · порушення режиму дня (гіподинамія, невисипання), тривалий перегляд телепередач, неповноцінне харчування тощо; · часті інфекційні захворювання, осередки хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, карієс); · метеорологічні впливи. Етіологічні фактори можуть призводити до ушкоджень ВНС на органному, тканинному, клітинному та внутрішньоклітинному рівнях, що є морфологічним субстратом вегетативної дисфункції. Внаслідок вегетативної дисфункції порушується іннервація внутрішніх органів, що обумовлює дискінезії шлунково-кишкового тракту, функціональні кардіопатії, судинні дистонії. При ушкодженні структур ВНС виникають морфологічні зміни (спазм судин), які пов’язані з виділенням медіаторів (норадреналін, ацетилхолін, серотонін), гормонів кори надниркових залоз.
|
