|
Клітини ЛАК (лімфокін-активовані клітини) – це лімфоцити, отримані в експериментальних умовах in vitro після стимуляції великими дозами ІЛ-2. Найбільш характерною рисою цих клітин є цитотоксичний ефект щодо свіжоізольованих аутологічних пухлинних клітин. Обсяг клітин ЛАК значно ширший, ніж в NK-клітин. Клітини ЛАК є гетерогенною популяцією і, в супереч попередньому враженню їх відкривачів і пропагандистів, щоб відділяти їх в окрему субпопуляцію лімфоцитів, відмінну від Т-лімфоцитів і NK-клітин. Серед них переважають клітини з ознаками активованих NK- клітин (CD3- CD16+). Невелика частина популяції клітин ЛАК має виразні риси Т-лімфоцитів. Можливо, вони репрезентують вищезгадані цитотоксичні Т-лімфоцити (CD3- CD16+), які не підлягають рестрикції МНС, з підвищеним рівнем активації. Переважна більшість клітин ЛАК мають вигляд великих гранулоцетарних лімфоцитів. Механізм цитотоксичності клітин ЛАК подібний до механізмів ліричних Т-лімфоцитів та NK-клітин і залежить від участі перфорину і гранзинів, які містяться у їх гранулах [4]. ЛАК надають виборчу дію на трансформовані клітини, викликаючи лізис пухлинних клітин-мішеней, і не впливають на нормальні клітини свого організму. Найбільшим джерелом клітин ЛАК в дослідженнях у людей є лімфоцити периферичной крові. В дослідах на вивчення морфологічних, функціональних і імунофенотипових особливостей ЛАК в різні строки культивування, через 36 годин, 3, 5, 9, 10 діб після початку культивування з центрифугата надосадової рідини культур, що містять мононуклеарні клітини крові донора, були зроблені мазки, які забарвлювалися на РНК по Браші з контрольною обробкою РНК-азою, еозином-азуром по Романовському-Гімза, реактивом Шиффа по Шабадашу з контролем амілазою на глікоген і глікозаміноглікани. У забарвлених по Браші мазках підраховувався процентний вміст клітин, що виявлялися. Дослідження імунофенотипу ЛАК дозволило встановити, що ці клітини активно експресують на своїй мембрані активаційні молекули «CD-38»,молекули головного комплексу гістосумісності II класу (HLA-DR) . ЛАК характеризуються високим рівнем молекул адгезії (CD-58). Цитологічне вивчення МНК при інкубації з ІЛ-2 дозволило встановити, що через 3 доби кількість лімфоцитів істотно зростала і продовжувала прогресивно збільшуватися до 10 діб, при цьому відмічалась поява бластних форм. Найбільш ранні зміни відмічалися на 3 доби інкубації, коли серед мононуклеарів переважали піронінофільні лімфоцити. Велика кількість бластних форм і піронінофільних лімфоцитів зберігалася аж до 10 діб інкубації з ІЛ-2. Таким чином, при дії ІЛ-2 на МНК крові здорових донорів відбувалася проліферація і активація клітин лімфоїдного ряду — генерація ЛАК. При цьому зрілі лімфоцити піддавалися бласттрансформації і характеризувалися морфологічно як пролімфоцити і імунобласти. В процесі дедіференціювання лімфоцити активізувалися, про що свідчило накопичення РНК в цитоплазмі, що виявляється в її яскравому піронінофільному забарвленні. Про активацію лімфоцитів вказували також особливості іммунофенотипу ЛАК у вигляді підвищеної експресії активаційних антигенів і молекул адгезії. ЛАК володіли достовірно вищою кілерною активністю по відношенню до пухлинних клітин. Максимальна кількість ЛАК генерувалося на 3–5 добі, і висока кілерна і проліферативна активність зберігалася протягом 10 діб. Після досягнення максимуму рівня ІЛ-2 активність отриманих в культурі клітин ЛАК спадає. Це зниження корелює з посиленою проліферацією (рис. 3) Отримані результати підтверджують доцільність використання ЛАК, отриманих на 3–5 діб інкубації для адоптивно імунотерапії злоякісних новоутворень, оскільки саме в ці терміни ЛАК володіють найбільш високим рівнем проліферативної і цитотоксичної активності [1]. Серед клітин ЛАК існує фракція особливо активних цитотоксичних клітин, які характеризуються посиленою активністю присипання в культуру до пластикової поверхні. Ці клітини, які скоріше представляють ступінь активації, ніж окрему субпопуляцію, називають адгерентними ЛАК-клітинами [4].
|
